Парк «Березовий Гай»

Берези на схилі Київського плато

Парк лежить на схилі Київського лесового плато: перепад висот у його межах становить 47 метрів. У верхній частині вирізняються дві куполоподібні вершини. Нижче прокладено плиткові й асфальтові доріжки, а через нагірні насадження лісового типу в’ються ґрунтові стежки-серпантини.

У парку налічують 45 видів і форм дерев та чагарників. Серед них переважають береза повисла, липа дрібнолиста, сосна звичайна, клен гостролистий, берест і робінія звичайна. У березових насадженнях збереглися також старі липи, в’язи, акації, верби й тополі; ростуть тут і квітучі чагарники.

Від приватного парку до «Березового Гаю»

До Жовтневого перевороту парк був приватним. За радянських часів його територію поділили: частину біля Білицької вулиці відвели під Подільський районний парк культури і відпочинку, а північно-західну передали дослідно-педагогічній агробіостанції.

Парк відкрили 1937 року під іменем наркома Миколи Єжова. Після його арешту, з 1939 року, він носив ім’я Тараса Шевченка. Під час Другої світової війни паркові споруди зруйнували бомбардування залізниці поблизу. Збереглися будівля контори й кінобудка; на території лишилися щонайменше дві вирви від авіабомб. У 1972 році «Березовий Гай» отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Алея та «Хата на Пріорці»

Центральна алея починається між двома флагштоками з боку Вишгородської вулиці. До 1961 року в її кінці стояв пам’ятник Сталіну. У нижній частині парку розташована «Хата на Пріорці» — відділ музею Тараса Шевченка. Це невеликий будинок старої забудови, у якому поет жив у серпні 1859 року. Колись у парку також діяли літній кінотеатр, ресторан і дитячий майданчик, а на найвищій точці до початку 2000-х стояла парашутна вишка.