Золоті ворота

Між «Лук’янівською» та «Палацом спорту»

«Золоті ворота» розташовані між станціями «Лук’янівська» і «Палац спорту». Підземний перехід сполучає їх із «Театральною» Святошинсько-Броварської лінії: середні зали станцій з’єднані ескалаторним тунелем.

Це колонна трисклепінна станція глибокого закладення з острівною платформою. Її середній зал і зали біля колій розділяють ряди колон. Арки та склепіння спираються на круглі колони зі стилізованими візантійськими капітелями. У торцях середнього залу розміщені великі мозаїчні композиції, а в арках між колонами — зображення київських князів і давньоруських храмів. З 1994 року мозаїки інтер’єрів мають статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини.

Вихід до Володимирської та Золотих воріт

Наземний вихід станції веде на Володимирську вулицю та до Золотих воріт. Із підземним залом наземний вестибюль сполучають ескалатори; між ними облаштовано проміжний зал. Перехід на «Театральну» дає змогу потрапити на іншу лінію, не виходячи на поверхню.

Відкриття та вихід, що запрацював пізніше

Станцію відкрили 31 грудня 1989 року в складі першої черги Сирецько-Печерської лінії. Її архітектори — В. Б. Жежерін і Б. П. Жежерін. Через складні гідрогеологічні умови під час спорудження ескалаторних тунелів наземний вихід не встигли підготувати до відкриття. До 30 травня 1990 року потрапити на «Золоті ворота» можна було лише через пересадку з «Театральної», яка тоді мала назву «Ленінська».