Дорогожичі

Три зали та шлях до вестибюля

«Дорогожичі» — пілонна трисклепінна станція з острівною платформою. Під землею розміщені середній зал і два зали з посадковими платформами. Між ними влаштовано ряди проходів-порталів, утворених пілонами.

Із середнього залу до вестибюля веде ескалаторний тунель із чотирма ескалаторами. Напівпідземний вестибюль має два рівні, а його висота відповідає трьом поверхам. Касовий зал міститься на нижньому рівні; верхня частина сполучена з підземним переходом. Рівні вестибюля з’єднують одномаршевий ескалатор із чотирма стрічками та двоє тримаршевих сходів.

З боку «Сирця» на станції розташовані оборотні тупики з трьома стрілками. Архітектори станції — В. Л. Гнєвишев, М. М. Альошкін і Т. О. Целіковська.

Відкриття й назва «Дорогожичі»

Станцію відкрили 30 березня 2000 року. Вона стала 40-ю станцією Київського метрополітену й отримала назву від місцевості Дорогожичі. На Сирецько-Печерській лінії «Дорогожичі» розташовані між «Сирцем» і «Лук’янівською»; код станції — 311.

Перехід на перехресті трьох вулиць

Верхня частина вестибюля виходить у підземний перехід на перехресті вулиць Щусєва, Юрія Іллєнка та Олени Теліги. Станція розташована в Шевченківському районі Києва, у місцевості Дорогожичі.