Позняки

Відкриття станції та походження назви

«Позняки» відкрили 28 грудня 1994 року як 36-ту станцію Київського метрополітену. Станцію назвали на честь сусіднього житлового масиву. Її архітектори — Т. О. Целіковська, В. Л. Гнєвишев і О. М. Панченко; у роботі також брала участь І. Г. Веремовська.

Переходи біля проспектів Бажана й Григоренка

Наземні виходи станції ведуть на проспект Миколи Бажана. Сходи з обох кінців залу піднімаються до підземних вестибюлів, з’єднаних із переходами під транспортною розв’язкою на перетині проспектів Миколи Бажана та Петра Григоренка. На протилежний бік проспекту Бажана веде лише один підземний перехід — біля західного входу, тому значний пасажиропотік зосереджується саме там. Під час сильних дощів на станції трапляються протікання через недоліки гідроізоляції.

Галерея над колією між «Осокорками» та «Харківською»

На Сирецько-Печерській лінії «Позняки» розташовані між «Осокорками» та «Харківською». Це двоярусна станція мілкого закладення з одним рядом колон і прямою острівною платформою. Її асиметрію створює галерея з боку першої колії: частина галереї проходить балконом над колією, а частина — зовні стіни нижнього ярусу. Галерея сполучає вестибюлі; у центрі залу з неї ведуть сходи на платформу. Крайні сходи розміщені всередині станції, через що довжина платформи різниться: між сходами вона становить 100 м, уздовж першої колії — 125 м, уздовж другої — 115 м. Колійного розвитку станція не має. Її конструкція передбачає можливість пересадки на перспективну Лівобережну лінію.