Харківська

Світлова лінія під склепінням

Склепіння «Харківської» переходить із платформного залу у вестибюлі. Цей зв’язок підкреслює світлова лінія: вона проходить крізь обидва вестибюлі й продовжується над платформою. Із вестибюлів до простору залу виходять оглядові балкони. Світильники спускаються зі стелі, нагадуючи сталактити.

Приколійні стіни тут невисокі, з виразною пластикою та без кабельних шаф. У їхньому облицюванні гранітом виконано назву станції. Завдяки залізобетонним конструкціям середній і бічні касові зали не відокремлені один від одного, а утворюють спільний підземний простір.

Платформа між «Позняками» та «Вирлицею»

«Харківська» — односклепінна станція мілкого закладення з прямою острівною платформою. На Сирецько-Печерській лінії вона розташована між «Позняками» та «Вирлицею». З боку «Вирлиці» станція має шестистрілочні оборотні тупики. Сходи з обох кінців платформи ведуть до підземних вестибюлів.

Виходи біля Бажана й Ревуцького

Станція розташована на проспекті Миколи Бажана поблизу озера Вирлиця. Її вестибюлі сполучені з підземними переходами під транспортною розв’язкою на перетині проспекту Бажана та вулиці Ревуцького. Виходів зі станції два; наземних вестибюлів немає.

Відкриття й автори проєкту

«Харківську» відкрили 28 грудня 1994 року; вона стала 37-ю станцією Київського метрополітену. Архітектори станції — В. Л. Гнєвишев і Т. О. Целіковська. Їхній задум поєднав платформу та вестибюлі світлом, балконами й безперервною формою склепіння.