Арсенальна

Вестибюль на Арсенальній площі

Наземний вестибюль «Арсенальної» стоїть на Арсенальній площі в Печерському районі. Це прямокутна будівля з куполом. Неподалік станції розташований Парк Вічної Слави. В оздобленні вестибюля поєднано світлий мармур стін, біле оргскло, барельєф і підлогу з червоних та чорних гранітних плит.

Короткий зал між «Хрещатиком» і «Дніпром»

На Святошинсько-Броварській лінії «Арсенальна» міститься між «Хрещатиком» і «Дніпром». Це пілонна станція так званого лондонського типу — єдина з такою конструкцією в Києві. Її середній зал короткий і з’єднаний із кожною платформою двома проходами; між платформами є також окремий прохід. Майже весь середній зал відведено під службові приміщення.

Глибина станції позначилася на плануванні: товсті пілони мають лише по два проходи до кожної платформи. До наземного вестибюля ведуть двомаршеві тристрічкові ескалатори через проміжний підземний вестибюль. Довжина їхніх маршів становить 55,8 і 46,6 м; цей ескалатор є найстарішим у Київському метрополітені. У залі використано білий і рожевий Новоселецький мармур та алюмінієве литво, анодоване під бронзу.

Як споруджували глибоку станцію

«Арсенальну» відкрили у складі першої черги метро. Її проєктували архітектори Г. І. Гранаткін, С. Й. Крушинський і Н. М. Щукіна. Під час будівництва проміжний вестибюль вирішили спорудити на поверхні, а потім опустити на потрібну глибину: працювати між двома виритими котлованами було складно. Залізобетонну конструкцію вагою понад три тисячі тонн кияни прозвали «величезною склянкою».

З 1986 року станція має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Барельєф у торці середнього залу, присвячений повстанню робітників заводу «Арсенал» у січні 1918 року, демонтували на початку 1990-х; він не зберігся.