Театральна

Червоно-коричневий граніт і три підземні зали

В оздобленні «Театральної» переважає червоно-коричневий граніт Лезниківського родовища на Житомирщині. Станція має середній зал і два зали вздовж посадкових платформ. Між ними — ряди проходів, що чергуються з пілонами.

Архітектори спершу пропонували інше оформлення: станцію, присвячену Леніну, хотіли пов’язати з музикою Бетховена. Цей задум відхилили, і інтер’єр набув офіціозного характеру.

Станція, яку вбудували в чинну лінію

«Театральну» спорудили як майбутній пересадковий пункт на Сирецько-Печерську лінію. Станцію та під’їзні тунелі будували осторонь чинного перегону, а згодом приєднали до нього. Через ці роботи з 31 березня до 1 жовтня 1987 року поїзди між «Університетом» і «Хрещатиком» не ходили.

Назву «Театральна» вона отримала 2 лютого 1993 року: неподалік розташовані Драматичний театр імені Лесі Українки та Національна опера України.

Вестибюль біля перехрестя в центрі

Із середнього залу ескалатори ведуть до підземного вестибюля. Він сполучений із переходом на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Євгена Чикаленка. Поруч зі станцією також розташовані Центральний універмаг і Природничий музей.

Пересадка та колишній перегін

«Театральна» лежить на Святошинсько-Броварській лінії між «Університетом» і «Хрещатиком». Перехід на «Золоті ворота» поєднує її із Сирецько-Печерською лінією. Це пілонна трисклепінна станція з острівною платформою, закладена на глибині 70 метрів.

Доступ до них зберігся через службові проходи для огляду.