Університет

Мармур, бюсти й світло за карнизами

У центральному залі «Університету» в пілонах розміщені бюсти вчених і письменників. Пілони облицьовані коричнево-рожевим мармуром і прикрашені білим гіпсовим орнаментом. Освітлення сховане за карнизами з литого скла, а підлогу вкриває складний візерунок. У мармурі станції трапляються скам’янілі рештки доісторичних істот, зокрема зрізи мушель амонітидів. З 1986 року станція має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Три зали на глибині

«Університет» лежить між «Вокзальною» і «Театральною». Це пілонна трисклепінна станція глибиною 87 м з острівною платформою та без колійного розвитку. Її середній зал і два зали з платформами сполучені проходами між пілонами. До наземного вестибюля ведуть два ескалаторні тунелі з проміжним вестибюлем між ними.

Купольний вестибюль біля ботанічного саду

Наземний вестибюль стоїть на бульварі Тараса Шевченка. Його квадратну в плані будівлю накриває купол зі збірного залізобетону, а короткі колонади обабіч утворюють вхід до Ботанічного саду імені О. В. Фоміна. Над дверима збереглися алюмінієві вензелі з літерою «М». Поруч зі станцією розташовані також Володимирський собор, головний корпус університету імені Тараса Шевченка та Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.

Перша черга й університетська назва

Станцію відкрили 6 листопада 1960 року в складі першої черги будівництва метро. Назву вона отримала завдяки близькості до головного, відомого як «червоний», корпусу університету імені Тараса Шевченка.