Звіринецька

Цегляні пілони та світлова вісь залу

Пілони «Звіринецької» мають зменшену товщину й облицьовані декоративною цеглою різної товщини. Вони переходять у суцільний карниз, який окреслює нижню межу склепіння центрального залу. В його оздобленні використано пластикові зонти. Уздовж залу проходить матовий світловод; у торці він завершується над композицією у вигляді фонтану.

Підлогу спочатку виклали сірим гранітом із мармуровими вставками. Згодом мармур замінили керамічною плиткою через його низьку зносостійкість. Склепіння колійних стін покриті пластиковими гідротехнічними зонтами з поперечними швами, а назви станції розміщені в цегляних овалах із металевим обрамленням.

Від «Дружби Народів» до назви Звіринця

Станцію відкрили 30 грудня 1991 року як «Дружби Народів» — за тодішньою назвою бульвару, під яким вона розташована. Її архітектори — Микола Альошкін і Анатолій Крушинський.

У січні 2023 року перейменування на «Звіринецьку» підтримали 76 % учасників електронного опитування в застосунку «Київ Цифровий». Нову назву на честь історичної місцевості Звіринець Київська міська рада затвердила 18 травня 2023 року. У липні того ж року архітектори станції погодили шрифти Богдана Гдаля для нових написів на колійних стінах.

Платформа між «Печерською» та «Видубичами»

«Звіринецька» розташована між «Печерською» та «Видубичами». Це пілонна трисклепінна станція з острівною платформою. З боку «Видубичів» облаштовані оборотні тупики з трьома стрілками.

Із середнього залу тристрічковий ескалатор веде до підземного вестибюля. Звідти вихід пролягає через перехід під бульваром Миколи Міхновського; наземного вестибюля станція не має.